Про видатного пророка Едгара Кєйсі.

Едгар - Кєйсі народився в 1887 році на тютюновій фермі свого діда, і ставши першою що вижила дитиною
у родині щиро віруючого світового судді Лєслі Б.Кєйсі і його дружини Керри. У дитинстві маленький
Едгар визначався надзвичайно уважним і велелюбною дитиною, а за незвичайну, не по роках,
розсудливість, одержавши в родині й серед однолітків прізвисько "Старий" (дуже близько до "старця",
- чи не правда?). Його схильність до читання Біблії, самоті й міркуванню на лоні природи
виявилися досить рано. Зовні незамкнутий, він віддавав переваги самотності, що дозволяла задавати
йому питання, що хвилювали, про сутність прямого Буття. У чотири роки його випробовує страшне
потрясіння, ставши свідком загибелі улюбленого дідуся Томаса Джефферсона Кєйсі, що потонув в
результаті нещасного випадку. Ця подія надовго затрималася в його пам'яті, і, пізніше,
Кєйсі буде вести тривалі бесіди з духом діда протягом багатьох років . Розвиваючись
відмінно від інших дітей, Едгар був серед однолітків "тупицею й непоправним мрійником",
не здатним зосередитися на елементарних мовах і осягти основи шкільної програми.
Мучачись, випробовуючи глибоку незадоволеність і мріючи про щире служіння Богові й людям, що
прагнуть до збагнення любові, один раз увечері Кєйсі зосереджено молився на колінах біля
свого ліжка. Раптово його кімнату освітив промінь, і безтілесний образ опинився поруч. Ангел
вимовив: "Твої молитви почуті. Бажання твоє здійсниться. Залишайся відданим йому. Будь
чесним перед собою. Допомагай хворим і стражденним". Наступного дня після зустрічі з
ангельською істотою, Кєйсі в ту годину здійснилося 13 років, Едгар болісно займався
орфографією під керівництвом батька що дратується все більше й більше . Коли він ліг спати, і, довго
ворочаючись, нарешті, упавши в дрімоту, то почув внутрішній голос: "Спи, і ми допоможемо тобі".
Ненадовго знепритомнів, Едгар опам'ятався й після пробудження пам'ятав напам'ять кожне слово
у підручнику. Це був перший досвід входження в стан сну, що Едгар ставши називати
"Універсальний Розум" і "Джерело". Незважаючи на те, справи в школі помітно покращилися,
Кєйсі в 16 років припиняє навчання й починає працювати, щоб допомагати родині. Він починав служити клерком
у книгарнях сусідніх міст, у вільні години відвідує пресвітеріанську церкву й
викладає в недільній школі.

Спокуса даром
Протягом декількох років, Кєйсі роз'їжджав по містах, він дізнавався про людей і мир, уважно
спостерігаючи за тім, що ж таке є життя і її проблеми, про які він так багато міркував в
дитинстві. В 23 роки Едгар раптово стає жертвою різкого приступу афонії (втрати голосу).
Змушений залишити основну працю, він продовжує займатися улюбленою справою - фотографією,
і розмовляє тільки пошепки. Після численних обстежень, з'ясовується, що в стані
гіпнозу, голос Кєйсі абсолютно нормальний. Тоді він попадає до Ел Лейна, фахівця в області
психології, до остеопата й ентузіаста гіпнозу з Нью-Йорка. Довідавшись, що Кєйсі ще в дитинстві
користувався методом поліпшення пам'яті в сні, Лейн занурює Едгара в стан трансу й почав просити його
повідомити, що не в порядку з його горлом. Через якийсь час Кєйсі відповів кристально чистим
і впевненим голосом: "Хвороба, як ми зараз бачимо, полягає в частковому паралічі голосових
зв'язувань через нервову напругу. Щоб усунути цей стан, необхідно лише вселити
збільшення припливу крові до ураженої області в короткий проміжок часу". Лейн велів
виконати це приписання. Повернувся в повну свідомість, Едгар заговорив на ввесь голос. Після
чудесного лікування, Лейн починає серйозно роздумувати про те, яким образом можна використовувати
здатності Кейси в діагностуванні інших пацієнтів. Едгар же, будучи людиною релігійною
і позбавленим яких би то не було особистих амбіцій, не сприймає цю ініціативу з належним
ентузіазмом. Рік по тому він переїжджає в привабливе провінційне містечко Боулінг- Грін,
на півшляху між Луисвиллем і Нешвиллем, щоб продовжити заняття фотографією. Отут йому
призначено було почати довге й щасливе сімейне життя з юною, коханою Гертрудою Эванс і
здобути на світ свого первістка Хью Линн Кєйсі. Як і раніше залишаючись асистентом Лейна,
Кєйсі година від години діагностує пацієнтів, причому завжди успішно. Він прогнозує етапи
видужання навіть на відстані, якщо до нього звертається родич або близький знайомий
важко хворої людини.

Єдине питання, що невпинно хвилює Кейси: як це може бути сумісне з його
глибоко релігійною свідомістю, що забороняє щиро віруючим підтримувати хоч якісь
відносини з потойбічним світом. Єдиною відповіддю стає те, що він не може відмовити в допомозі,
знаючи, що шанс лікування є. Після знайомства з доктором Кетчумом, Едгар, якому тоді
здійснилося 33 роки, приймає наукову й ділову підтримку, відкриваючи центр діагностування
у Хопкинсвилле. Успіхам у справах протистоїть нещастя в родині: подружжя втрачають дитину, шести
тижнів від роду, а Гертруда переживає тривалу хворобу, упоратися з якої їй допомагає
тільки дар чоловіка. Через два роки взаємодії Кєйсі розстається з Кетчумом по моральних міркуваннях, сімейство Едгара
переїжджають в Алабаму, де Кєйсі й починає говорити про прийдешні світові зміни.

Території снів
Едгар Кєйсі займався медичним діагностуванням, засипаючи на кушетці, попередньо
розв'язавши шнурки й послабивши краватку, протягом сорока трьох років і представивши в створену їм
Асоціацію Досліджень і Освіти (A.R.E.) звіти про тридцять тисяч діагностувань.
Його рекомендації були адресовані конкретним пацієнтам, і поширювалися на різні види
захворювань. Для боротьби з раком він, наприклад, пропонував наступне: спеціальна дієта з
перевагою мигдалю й бурякового соку; лікування ультрафіолетовими променями ртутної лампи,
пропущеними через зелене скло, часто - із застосуванням спеціальної речовини, так званої "живої золи"; аплікації сироватки крові зі шкіри кролика.

Він пророчив Першу і втору світові війни, передбачив економічну кризу в 1929 році,
проголошення незалежності Індії, утворення держави Ізраїль. Ще в 30- х напророкував,
що наприкінці XX століття прем'єр-міністром Великобританії стане жінка, викликавши у всіх чималий подив. В 40- ві почав говорити про затонулу Атлантиду і
змінами, що відбулися у зв'язку із цим, у світі. Атлантида, за його словами, перебувала між Мексиканською затокою і
Середземним морем, мабуть, у районі Багамських островів. І затонула між 15600 і 10000
роками до н.е. внаслідок легковажного обігу атлантів з Великим кристалом. Це викликало
вибухи, що спровокували вулканічну активність, у результаті чого Атлантида зруйнувалася й
затонула. У літку 1968 року рибалки побачили під водою біля Біміні (Багамські острова) обрису
симетрично розташованих каменів правильної форми. Пізніше одна з експедицій знайшла в цьому
місці бруковану дорогу й залишки мармурових колон. А вступ людства в нову епоху Кєйсі
зв'язував з долею Росії: "Надія миру, і його відродження прийдуть із Росії, і не будуть мати
ніякого зв'язку з тім, що сьогодні називають комунізмом. Саме в Росії виникне справжнє й
велике джерело волі... Це буде зовсім інший спосіб існування, що базується
на принципі, що стане основою нової філософії". Центром цивілізації, що відроджується, він бачив Західний Сибір, у стані своєрідним Ноєвим Ковчегом для людей, що безстрашно відкрили себе еволюції. "Так, у Західному Сибірі вже йде нагромадження чистої енергії, - пророкував
Кєйсі. - Вона захистить цю землю від руйнуючих природних і енергетичних катаклізмів.
Західна Сибір утримається майже непошкодженою". Протягом десятиліть Едгар Кєйсі вирішував
медичні, професійні й особисті проблеми багатьох людей, ґрунтуючись на інформації, що
приходила до нього в сні. Він пророкував світові катаклізми й політичні події, що зробили
істотний вплив на обертах історії. Допомагав реалізації й просуванню дослідницьких
проектів, пов'язаних з непізнаними особливостями людської психіки. Уміння мислити, не
обмежуючи себе загальноприйнятими рамками діагностування, і звільнення від впливу
забобонів, вироблених людством за попередні століття, наштовхнули Кєйсі на теми, що
пильно займали його увагу протягом другої половини життя. На сеансах він все частіше став
розповідати про реинкарнацію й звертатися до таємничої стародавності, пов'язаної з Атлантидою.

Позакласне читання
На початку 20- х років до Едгара Кєйсі звернувся його друг і помічник Артур Ламмерс із незвичайним
проханням. Він попросивши Едгара у годину сеансу задати питання, що мають відношення до астрології
та інтерпретації його особистого гороскопа. Глибоко віруючий Кєйсі із сумнівом ставився до
астрології, що заперечується офіційною церквою, але після деяких роздумів все-таки давши свою
згоду. Під час "сеансу" Кєйсі недвозначно вимовив, що Ламмерс живе тричі "у цій
сфері" і в нинішнє втілення переніс багато чого зі свого минулого життя, проведеної у вигляді
ченця. Перші години Кєйсі значно бентежили тривалі суперечки з Ламмерсом про мудрість,
збереженої в гностицизмі, о світ-оглядах Сходу, древніх містичних традиціях Єгипту й Греції
та теософії. Але поступово Едгар ставши більше сприйнятливий до існуючих думок про значимість
древніх традицій і провів трохи "сеансів", під час яких були задані питання про науку
душі, еволюцію і безсмертя. На питання про свої здатності і їхнє походження Кєйсі одержав
відповідь: "Свідомий розум підкоряється підсвідомому, вищестоящому і щиросердечному розуму
й повідомляється із собі подібними. Інформація може бути отримана з будь-якого підсвідомого розуму
цього плану, або із вражень, залишених індивідуумами, що перейшли на інший план,
подібно тому, як мі бачимо те, що відбиває дзеркало". Поява нового формулювання "Читання
життів" не мало сприяло більше пильному розкриттю особливостей деяких проблем,
з якими до нього зверталися люди. Перенесені з минулих втілень обтяження, реалізовані
у сьогоденні, заганяли їх в глухий кут, викликаючи глибоке нерозуміння й часті розчарування.
Тривалі депресії, пов'язані з непоясненим почуттям втрати, привнесення ідеї неприступності
щастя в сьогоднішній день - спустошували життя, роблячи його безглуздим і непотрібним. Сприйняття
переданих їм, ясновидцем, діагнозів, викликало різноманітні толки. Обвинувачення Кєйсі в шарлатанстві чергувалися з повною довірою й подякою. Люди, що володіли художнім
мисленням, утворені й начитані, не могли не згадати, що багато відомих письменників,
такі як Емерсон, Торо, Вордсворт, приймали теорію реинкарнації як основну у своїй
творчості. Зацікавившись власними втіленнями, Кєйсі через "Джерело" одержавши
інформацію про те, що в минулому житті був найманим солдатом по ім'ю Джон Бейнбридж. З
англійської в'язниці разом з іншими ув'язненими його відправили воювати в Канаду, звідки він
утік і влаштувався в містечку на нинішній території Віргінія - Біч (це місце таємничим
образом притягало його й у справжнім житті). Однак найбільш істотним втіленням було те,
коли, будучи верховним жерцем, по ім'ю Ра - Та, у Єгипті, під час правління фараона Рамзеса ІІ
в 10 500 році до н.е., Кєйсі був причетний до підйому підвищенню духовності народу, що
мігрував на землі Африки після руйнування континенту Атлантиди. Едгар не зумів зберегти
накопичені знання для використання в наступних життях, і в цьому втіленні "йому навмисно
була дана велика спокуса, розмірена з більшими можливостями робити добро"...

"Коли я був атлантом"
У цей же час Кєйсі починає все більш відкрито говорити про зниклий материк, звертаючи
увагу не тільки на біографії людей, що втілювалися в Атлантиді, нині його здорових
клієнтів, але й на історичні особливості розвитку легендарної землі атлантів і заподій,
що привели до загибелі цивілізації. За інформацією, запропонованої Кєйсі, пройшло три періоди
руйнування: близько 50 тис. років до н.е., потім - 28 тис. років до н.е. і останній - 10 тис. років
до н.е. Саме тоді залишки материка - три більших острови, включаючи Посейдонис, - зникли за
одну ніч у темній безодні океану під годину катаклізму, викликаного потужними вулканічними
виверженнями. Багато фактів збігаються з єдиним "реальним" джерелом: "Діалогами"
Платона "Тімей" і "Критій", написаними в середині ІV століття до н.е. остаточно відомо,
що Кєйсі ніколи їх не читав. Зараз вони доступні будь-якому бажаючому. У стані гіпнотичного
трансу Кєйсі ділився зі слухачами політичними, естетичними й господарськими особливостями
будування Атлантиди. Багато хто з його спостережень згодом наштовхувався на думку, що щось
схоже одержало свій розвиток у більш пізніших роках в різних народностей на різних континентах.
Так, згадування про "звукову левітацію" - умінні пересувати важкі предмети за допомогою звуку
й психічної енергії людини, збереглося на глиняних табличках древніх шумерів: історики
прочитали, що "звук здатний піднімати камені". Можливо, щось подібне було використано й під
годину будівництва єгипетських пірамід. Кєйсі говорив, що будівельники храмових споруджень
Атлантиди бралися за руки й під бій барабанів починали кружлятися в хороводі навколо величезного
каменю, голосно розспівуючи обрядові пісні; напружені психічні зусилля великої кількості людей в
сполученні з енергією звукових пульсацій піднімали важенну брилу й опускали її в потрібному місці.
Основні здатності атлантів були спрямовані на розвиток технологічної цивілізації, і із цим
Кєйсі зв'язував причину загибелі материка. Винаходу жителів Атлантиди поки залишаються
неперевершеними. Нинішні послідовники пред'являють їхньому миру як фантастичні проекти.
Атланти винайшли лазер, що допомагав їм полювати на тварин, що населяла їхні землі. Потужний
пучок світла, що виходив з особливого жезла, убивав тварин з певної відстані наповал
(перші лазерні пристрої з'явилися лише в 60- е роки минулого століття). У розвиток фотографії,
одна з особливостей якої - створення знімків через матеріальні стіни, чи повірять в це
сьогоднішні професіонали. Секрет концентрації сонячної енергії за допомогою Кристала з особливими
властивостями, винахід електромотора й освоєння атомної енергії - лише мала частка відкриттів
збіглої цивілізації. Єдине, що відокремлює нас від безумовного замилування історією про
геніальні винаходи й технологічні спорудження, так це міркування про те, чому ж
будучи так близько до досконалості, атланти не впоралися із власною землею, допустивши
катастрофу, що унесла не тільки життя, але й віру в те, що вони колись існували. Що
визначило їхній вибір, і як прореагувала Земля на те, що цивілізації починають іти
під воду. Відповіді ми можемо шукати в будь-якій області знань від археології (за словами Кєйсі, біля
Великого сфінкса в Гізі існує "Чертог записів" атлантів) до філософії, що, починаючи
із Платона, намагається розкрити людям тонкості мирового порядку, що припускають необхідність поваги
не тільки до небес, але й до свого ближнього. Багато хто з "колишніх" атлантів зараз втілені в
різних куточках землі й зайняті винаходом високих технологій. Деякі з їх, приходячи на
прийом до Кєйсі, одержували прості рекомендації: розподіляти дані природою сили, відповідно
підказкам душі й розуму, не брати в розрахунки у війну й працювати, вірячи в щасливу зірку майбутніх
поколінь.